Перший рейд/„Голоси з провінції“. „Дякуємо, що нам першим“
| ◀ Критики й рецензенти. Щож таке „Думка“ | Перший рейд „Голоси з провінції“. „Дякуємо, що нам першим“ |
Так собі людці… ▶ |
|
Дякуємо, що нам першим…
„Франс Бордо“ писала: „Думка“ в 15-ти різних нумерах зустріла якнайзаконніший успіх.„Від першого твору вона виявляє велику ніжність виразу: „Веснянки“ Лисенка всі в контрастах нюансів; „Дударики“ Леонтовича, де звучні пляни, добре вилиті, набували ефектів надзвичайного ніжного піяніссімо; „Колискова“ Вериківського тонкого почуття, де дивувало сопрано сольо чистого й ніжного тембру. Всього цього ансамблю вистачало вже для того, щоб поставити цю хорову мішану фалангу поміж найкращих часу“…
„Зверх всього вона показала, в трьох творах Дебюсі, Равеля й Ґуно, точність і чистоту, на яку вона здібна“…
А ось „Ві Борделез“ (теж Бордоська газета):
„Організаторам концерту пощастило запрохати до Бордо т-во слав'янських співців: „укр. капелю „Думка“, прекрасне вокальне угруповання яким дириґує Нестор Городовенко. Ми не знаємо, як їм дякувати за таку щасливу ініціятиву“.
„Думка“ дала прекрасну інтерпретацію народніх українських пісень, гармонізованих укр. композиторами, речей Дебюсі, Равеля, Ґуно.
„Голоси красиві, сполучені в чудовому зв'язку, з надзвичайною тонкістю найрізноманітніших нюансів“…
„… Прийняту з піднесенням в Парижі „Думку“ вітали гарячими оплесками у великому театрі, де філармонічне товариство показало нам таку привабливу слухову насолоду, раніш ніж іншим провінціяльним містам“… (Підкреслення моє Д. Г.).
„…Пті Мерідіональ Монпельєн“, без жадних претенсій за те, що не вона перша почула „Думку“, констатує:
„Виконані нумери дозволили оцінити так незвичайну дисципліну виконавців, як водночас і красоту голосів жіночих і чоловічих.
„… Ця доскональність ансамблів, плавність звуків, багатство акордів, одержаних з незвичайною стриманістю жестів метром капелі, були насолодою для слухачів.Перед таким успіхом, що вилився, в однодушній овації авдиторії, вирішено повторити концерт“…
Також без „претенсій“ з великим захопленням і замилуванням в українській пісні пише: „Газета Біярицька“ під такими заголовками: „велика муз. подія“.
„Славний Український хор капелі „Думка“.
„Думка“ чудово володіє мистецтвом словесного виразу і тону її спів віддає не тільки образ, але й епоху. „Думка“ передає дух часу, наближує авдиторію до початків народньої творчости: вона є незрівняна в переходах мелодії.
Укр. пісня, раз героїчна, то сумлива, раз втішна, набирає у виконанні „Думки“ єдиної сили артистичного образу.
„Думка“ захоплює слухача. Її вокальне мистецтво є гнучке, відтінююче, завжди тонке й скромне, це мистецтво домінує.
„Репертуар „Думки“ є дійсно артистичний, її база в глибині народньої творчости, яка набуває в капелі чудового полірування“.
З таким же захопленням про виступ „Думки“ пише й друга „Газета Біярицька“.
„… Це справді було велике діло організувати в такі тяжкі часи на Україні подібну трупу співаків, такого одноцільного ансамблю, і яких співаків! Вони всі дійсно чудові, виконання їхньої програми, до речі багатої й дуже різнобарвної, є дивне…
З-поміж нумерів багатої програми нам особливо подобались селянські пісні, що прямо виходять із фолкльору: „Веснянки“ Лисенка, чудова „Колискова“ Вериківського. Також чудова оця „Нана Хвіло“, про яку я вже говорив, як і „Цінгала гогона“ Палашвілі.
Ми мали навіть Дебюсі, повного образів і шукань…
З Леонтовича нам проспівали ще одну побутову пісню „Мала мати одну дочку“, музика якої сягає до величности.Слід також ще відзначити дуже цікаву „Різдвяну“ того ж Леонтовича і особливо, як дуже втішну, дитячу пісню — „Коляда“ Козицького.
Нестор Городовенко керує своїми співаками з блискучим майстерством.
Біленький при роялі являє собою чудового артиста“.
„Сюд Уест Республікен“ в Байоні у великій статті під заголовком:
Між іншим писав: … „Зібрання, дуже елеґантне, слухало в казіні Бельвю знаменитих співаків української капелі „Думка“, що під керуванням Нестора Городовенка дали вечір українських пісень; звучність їхня причарувала слухачів своєю ориґінальністю, нагадуючи, іноді пісні країни басків.
Ми захоплювалися ніжністю й ансамблем атак, низькими акомпаніментами, із закритими губами, чистотою гострих звуків, прекрасною єдністю групи, так чудово акомпанованої на роялі Біленьким, шкодуючи лише, що не розуміли змісту слів пісень, з-поміж яких ми запам'ятаємо „Колискову“, „Ніколет“, „різдвяні пісні“, що особливо захоплюють“.
Я навів би ще багато рецензій та статтів, але брак місця й бажання охопити все в оцій невеликій книжці не дозволяє мені цього. Поки ж що — перейду до того, що про нас говорять.