платина

платина

Плати́на, ни, ж. Платокъ. Вх. Зн. 50. О. 1861. X. Св. 50. Взяв платину, розстелив. Гн. I. 212. Ум. Плати́нка. Завинув у платинку. Гн. II. 179.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924