Плач невольників

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПЛАЧ НЕВОЛЬНИКІВ

(Запис, ймовірно, середини 1850-х pp.)

Що на Чорному морю,
Потребі царській,
Громаді козацькій,
Там много війська понажено,
У три ряди бідних, безщасних невольників посаджено,
По два та по три докупи посковано,
По двоє кайданів на ноги покладено,
Сирою сирицею назад руки пов'язано.
Тоді бідні, безщасні невольники на коліна упадали,
Вгору руки підіймали,
Господа милосердного прохали та благали:
«Господи милосердний, создай з неба ясне сонце-мати.
Нехай будуть кайдани коло ніг ослабати,
Сирая сириця коло рук ослабати.
Хай ми будем, бідні, безщасні невольники,
У чужій землі хоч мале число полегкості собі мати».
Тоє промовляли,
Землю турецьку кляли-проклинали:
«Земле турецька,
Проклята віро бусурманська,
Розлуко ти на світі християнська!
Що ти не одного розлучила мужа з жоною
Або брата з сестрою,
Альбо кровну родину з родиною,
Альбо близьку сусіду з сусідою.
Хто у тобі срібло-злато виробляє,
По всіх землях проходжає,
У турецькій землі нікогда собі отрадості не має».
Визволь, господи, невольника з неволі,
На простиї дороги,
На ясні зорі,
На руський берег,
На край веселий,
Меж мир хрещений!

  • Українські народні думи / Підг. вид. В. П. Кирдан). — М.: Наука, 1972. — 560с.