плюта
плюта
|
|
Плю́та, ти, ж. Дождь, дождливая погода. А дождж такий пере, плюта така. Гн. II. 63. Ум. Плю́тка. Ой на дворі плютка, тогди нам добре тутка. Гол. IV. 318.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924