Повна збірка веселих віршів/Варена сокира
| ◀ Варенїкі, варенїкі! | Повна збірка веселих віршів Приказки про Москалїв і урядників Варена сокира |
Ґадкія слава ▶ |
|
Прийшов Москаль на постій,
Заглядає в очи:
„Сварі бабка што нїбудь!”
А бабка не хоче.
— Нема! каже. — „Как нє бить?”
— А нема нїчого!
„Да ну, бабка, нє шутї!”
— Та нема-ж, їй Богу!
„Так і нєт суда на нєт!…
А тапор імєєш?”
— Та сокира десь була!
„А вади наґрєєш?”
— Та нагрію; що-ж з води?
„Нїчаво! паладїм,
Лїш би тапор да вода,
Што нїбудь да сладїм!”
Горить огонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
„Тєпєр, бабка, єслї-б так
Хоть крупи нємноґо…
Енто било-б знаєш што?
А ну-ка єй-Богу!”
Пійшла баба до сїний,
Пригорщу приносить,
Але Москаль, бісів син,
Сальця єще просить.
Внесла баба і сальця,
А далї до юшки
Підкинула і сама
Соли та петрушки.
І все її на умі
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.
Укипіло — їв Москаль,
Баба помагала,
Москаль ранець натягав,
Баба доїдала.
Москаль ранець натягнув,
Тай пійшов псявіра,
Баба ж сидить та хвалить,
Що добра сокира.
——————
„Ранець” значить: торнїстра.