(Що то мати, що то дїти).
Ходить Жидок по ярмарку
Помежи возами,
Надибає чоловіка —
Стоїть з гарбузами…
Жидок з роду ще не бачив:
„А що то?” питає.
— А що-ж? Яйця кобилячі!
Той відповідає…
„Як то? гирсти? з того яйцю
Малий коник буде?…”
— А ти-ж думав, що лошата
Звідки беруть люди?
Знесе яйце худобина,
Хрестянин збирає,
Та як квочка на ті яйця
Сїдалом сїдає.
„А ну, ну, Іванцю серце!
А що тобі дати,
Щоб ти менї з того яйцю
Зробив лошеняти?”
— Та за теє, що висиджу,
Буду їсти й пити…
А за яйця уже, Жидку,
Треба заплатити!
„А по чому-ж в тебе яйця?”
— Не знаєш по чому?
По карбованцеви кожде,
Ще й по золотому!…
Заплатив Жидок за яйця,
Везе до коршомки,
Поскладав їх коло груби,
Постелив соломки.
Садовить на них Івана,
Дає їсти й пити,
А сам хирний переходить
В другу коршму жити.
Сидить мужик у коршомцї,
Грошенята має,
Спить кохано на соломі,
Їсть та попиває.
Пересидїв цїлу зиму,
Далї що робити?…
Утїкти б то… та як зловлять,
Будуть шельми бити…
Думав, думав, тай роздумав:
Розпалив соломку,
Тай підпалив серед ночи
Жидови коршомку…
І коршомка розпалилась —
Де вже погасити?
А Іван тут коло коршми
Давай голосити:
— Яйця-ж мої, любі, милі!
А я-ж ваша мати!…
А я-ж думав, що потїху
Буду із вас мати!…
А я-ж думав, що підмога
Менї із вас буде!
А я-ж думав, мої дїти,
Що з вас будуть люди!…
І промовив з подивлїням
Жидок бородатий:
„Що-то дїти, що-то дїти!
А що-то їх мати!…”
|
