Не вчорашнїй.
Везе в місто мужик сїно,
Якось проти сьвята,
Тай годує в капелюсї
Малі пташенята…
Але їде пан богатий,
До костьолу, знати:
Та вже в них натура мабуть,
Щоб покепкувати…
Їде звольна, тай питає:
Цо вєзєш, Іване?
Мужик пану поклонив ся:
— А що-ж? Дрова, пане!…
Лжеж, ґалґанє! вєзєш сяно!
— То-ж пан самі знають,
Що се сїно, а не дрова,
На що-ж пан питають?
Закусив пан товсті губи:
З якей всі? питає…
Мужик підняв шпаченята,
Тай відповідає:
— Всї не всї, вельможний пане,
Старі повтїкали…
Молоді лиш половив я,
Бо ще не лїтали!…
Кто найстарши у вас ве всі?
— Баба Терпелиха:
Пережила стара баба
Всїх дїдів до лиха!…
Ґалґан єстєсь! Кто вас біє?
— А хто-ж? Бугай, пане!
То так і бє на пропале,
Кого лиш достане!…
Хтїв пан чогось допитати,
Тай не допитав ся…
Цо з ґалґанем! Рушай прендзей!
І в-перед погнав ся…
Привіз в місто мужик сїно,
Продав його зраня,
Купив собі добру миску
Драглїв на снїданя.
І сидить собі на возї,
Драглї уплїтає…
Аж той самий пан надходить,
Та його й питає:
Ци нє слихаць до спжеданя
Овса ту, Іване?
Мужик встав, кругом обнюхав…
— Нї, не чути, пане!
І сїв знову на драбинї,
Драглї уплїтає…
Чи ти, хлопє, нє вчорайши?
Пан його питає.
— Де вам, пане, я вчорашнїй!
Гляньте на всї боки:
То менї вже отсе буде
Трицять і два роки!
——o——
|
