Перейти до вмісту

Повна збірка веселих віршів/Спілка

Матеріал з Вікіджерел
Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки про Жидів
Спілка
• Цей текст написаний желехівкою. Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Спілка.

Сидить Мошко на коршомцї,
Шинкує горілку.
Нераз бідний аж жахнеть-ся,
Як згадає спілку.


 А спілка то така була:
 Раз серед болота
 Найшов мужик табакерку
 Із самого злота.

Найшов мужик, подивив ся:
Штука непогана!
Куди з нею обернутись? —
Іде він до пана.

 Іде собі край коршомки,
 А Мошко: „Куда ти?”
 Той і каже: „Йду до пана
 Знайду продавати!”

— „Що за знайда? покажи-но!”
Протирає очи.
А той йому витягає:
— „Дивись, коли хочеш!”

 Ото Мошко, як заглянув,
 То й пристав смолою:
 — „Іванчику, голубчику!
 Я піду з тобою!”

Далї зачав підмовляти,
Щоб на половину.
Той і каже: „Та ходи вже
В лихую годину!”

 От приходять, показали,
 Дїдич оглядає;

 Подобалась табакерка.
 Чияж то? питає.

— „Моя, пане, — мужик каже, —
Але за горілку
Причепив ся і ваш Мошко
До мене на спілку”.

 Цуж то за те табакєрке?
 Повєдз, каже, хлопє!
 — „А що-ж, пане, — мужик каже: —
 Нагаїв дві копи!

Одну копу йому, пане,
А менї другую…
А зрештою йому, пане,
Я і ту дарую…”

 Догадав ся собі дїдич,
 Якії то штуки:
 Карбованцїв цїлу копу
 Мужикови в руки!

А спільника його Мошка
Зараз простягнули
Та дві копи прегарячих
Нагаїв креснули.

 І сїв Мошко на коршомцї,
 Шинкує горівку;
 Нераз бідний аж жахнеть ся,
 Як згадає спілку.

 
——o——