повіз

повіз

По́віз, возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206.

По́віз, нар. = Повз. Лохв. у. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене? Пирят. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924