повірник

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
повірник

Пові́рник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924