Перейти до вмісту

Поезії/Грайворін-песиміст

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
Майк Йогансен
Ясен
Грайворін-песиміст
Харків: «Рух», 1933

ГРАЙВОРІН-ПЕСИМІСТ

 

Понад верхів'ям голим,
 наче чорний край борін,
Летів самітний
 з поля
 грайворін.
Був
 лютий
 місяць,
Дико кракав він,
 бо пролітав,
Де люди
 місять
 плугом
 бруд,
 у чорну далечінь.
Він дико кракав,
 пролітаючи гіллям,
Гілля стирчало
 з гір
 і витикалося
 із ям,

кололо хмари
 — вир
 крутився
 хмар,
Звивавсь
 від болю
 і за обрії тікав.
І далі він летів,
 і дико кракав він —
Понад верхів'ям
 одинокий грайворін.
Один, як око,
 над незліченим гіллям,
Що лізло з гір
 і плазувало з ям.
Він дико кракав
 й далі він летів
Степами понад кураєм,
 що вітер пригинав долів.
Один, як око,
 і горів,
 дивився він
За гір
 краї,
 де хилитавсь туман,
Де алтагир
 виходить
 на лиман.
І от одкрилося:
 кривий, мов сагайдак,

Синій між гір
 улився Таршанак
У алтагир,
 де, як сокира-саксаган,
Сталлю й саєтою
 без краю ліг
 лиман.
О тепле море,
 о бажаний океан!
І крила
 грайворін
 простерті
 склав,
І в хвилі
 піняві
 в обійми
 смерті
 пав.