Поезії/Колись рушниці

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Колись рушниці
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Колись рушниці калиновим соком
Наллєм—і дітям гратись оддамо.
І на гармату хлопці кароокі
Напнуть дідівське букове ярмо.

Розплющать очі крейсери стоокі
ї тихо спустяться на зеленаве дно,
І у пісках, сумирне і глибоке,
Засне навіки золоте руно.

Та ще не час. Іще живуть гармати,
Іще рушниця висить на стіні,
Ще у полях на провесні солдати
Ідуть в воді і падають у сніг.

Ще, браття бондарі, в березовім барилі
Довбати довго нам затужавіле дно,
Доки не вибухне розпаленим похміллям
Повстань тисячолітнєє вино...

— Тоді рушниці калиновим соком
Наллєм і дітям гратись оддамо
У невимовну пам’ять темних років,
Що заросли калиною давно.

1927