Поезії/Чавун

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Чавун
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Чавун

I

 Димніші домни в присмерку палючім,
 Доми дивніші на горі вечірній,
 І кавпери стоять, мов капітани.
 Над естокадами, зіпершись на обручі
 Повітродувних труб і в рупори покірні
 Скликають газ:
 Цео!
 Цео!
 Цео!
 Це образи, це одгуки, це од світання
 Веде завод за води неминучі,
 За дюни шлакові, де домни-дромадери
 Бредуть крізь ночі, крізь кошмари мідні
 В неімовірним сном загружені печери.

II

 І раптом свист несамовитий:
 В смертельнім цеху труби клепані
 тремтять—реве залізо,
 Рве хуґа фурми,
 Сопла дико виють,
 Гудуть залізні ферми естокад,
 І на пісочок у дитячі форми
 Кошмарний хобот обережно лізе.

 То молочком чавунним напуває
 Спітніла домна свої любі діти,
 Сопе й парує
 Черево таємне
 Ще повне плоду, і не спочиває
 Бездомна мати ще дітей родити.

1929