Перейти до вмісту

Поезії/Чавун

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
Майк Йогансен
Ясен
Чавун
Харків: «Рух», 1933

ЧАВУН

 
I

Димніші домни в присмерку палючім,
Доми дивніші на горі вечірній,
І кавпери стоять, мов капітани.
Над естокадами, зіпершись на обручі
Повітродувних труб і в рупори покірні
Скликають газ:
 Цео!
 Цео!
 Цео!

Це образи, це одгуки, це од світання
Веде завод за води неминучі,
За дюни шлакові, де домни-дромадери
Бредуть крізь ночі, крізь кошмари мідні
В неімовірним сном загружені печери.

II

І раптом свист несамовитий:
В смертельнім цеху труби клепані
 тремтять — реве залізо,
 Рве хуґа фурми,
 Сопла дико виють,

Гудуть залізні ферми естокад,
І на пісочок у дитячі форми
Кошмарний хобот обережно лізе.

 То молочком чавунним напуває
 Спітніла домна свої любі діти,
 Сопе й парує
 Черево таємне
Ще повне плоду, і не спочиває
Бездомна мати ще дітей родити.

1929