Перейти до вмісту

Поезії/Осяяний осени

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
Майк Йогансен
Скоро forte
«Осяяний осени…»
• Інші версії цієї роботи див. Осяяний осени… Харків: «Рух», 1933

Осяяний осени
 синіючий сон
І коні сміються — до бою, до бою.
 Похмуроброндзові голови
 Лебедино і гордо
 Вперед.

На млосних міста раменах
 Заплакала мряка
 І вулиці-жили укрилися гноєм —
 Текуча повінь.
 О, разом порізали груди
 Червонозоряні леза…
 Повстали люди —
 Жовтень.

 Нова гуде марсельєза,
 В океані ревуть сирени,
 Паровоз бовкне
 В безмежних дикучих полях —
 Жовтень!

 Орябини тоненькі пальці
 Стулили червонолистий стяг.
 Голе
 Дівча не сахається полум'я
 Зоряновечірньої ризи,

 Розкинуло рижі знамена
 До самого глибокосинього низу,
 Вперед.

 Осяяний осени
 Довгий,
 До краю повний п'яного меду
 — Четвертий
 Жовтень!

1921