Перейти до вмісту

Поезії/Революція

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
Майк Йогансен
Комуна
Революція
Харків: «Рух», 1933

РЕВОЛЮЦІЯ

 
I
Коли Прометей

Підвівся руба
 З чотирьох ніг на дві,
 І вогонь з запаленого блискавкою дуба,
Узявши у кострубаті руки,
 Повстав проти Зевса,
То перша була
 На землі
Після незчисленних ночей
 Революція.

II
Коли під вітром, у вічних снігах Кавказу

 Зазяблі раби
 Убили своїх центуріонів
 І сунули з полум'ям і димом,
 Як люта імла,
 В дикій розпуці
 на Рим,
 То ще раз
 Після мільйонів, іще раз
 Була
 Революція.


III
 Коли з забутих заводів,

 Від димних домен,
 Із рудень, урубаних в ґрунт,
 На хмарні гори
 З громом
 Вийшов робочий гурт
І за погаслі очі сухітних дітей,
За панські ночі селянських жінок,
 За проституток,
 За віковічні муки,
За тисячолітній стогін
 Уразив пана у серце,

То в перший
Після мільйонів разів,
 Знову у перший
І в передостанній раз
 Була
Революція.

IV
Коли на землі Комуна

 Й сумирного вечора
 З верхів'я
 Гірних гаїв,
 Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко
 За обрій землі,

Аби в гармонії миру,
 Як меч,
Мов лелека,
 Осягти, захопити ще одну
 невторовану путь,
Коли на землі Комуна —
 Один величний ірій —
І лише смерть,
 Як і рані,
Жертиме гірших і ліпших,
 Останній тиран
В океані Комуни…

І ще раз, ізнову
У цвинтарях книгозбірень,
У поемах забутих поетів,
У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
Розкопають люди
Одне напівзмерле забуте слово.
 І слово це буде:
 Революція.

1925