Поезії/Рибалки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Рибалки
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Рибалки

 Під парусами лежать ловці,
 І дно парує під парусами,
 На морі штиль і лінива синь
 Пол́егом зелений обмилює камінь.

 — Бунація. Стиха сказав старший.
 Але вилазьте. Буде левант.
 Як двадцять п’ять лебединих ший
 Випливає двадцять п’ять шаланд.

 Ідуть на веслах: невесело це
 Важніють руки і спати хилить.
 — Старшино. Слухай. Не пізно ще
 Вернутись. Нема ні вітру ні хвилі.

 — Бунація. Правда. Сказав старий.
 — Але недобір. Недобір до плана.
 — Греби, хлоп’ята. Воду рий.
 — У морі гнатиме нас трамонтана.

 — За Тендрою—бачиш—хмарка є
 — Леліє немов учорашня піна?
 — Вона мені знак, мені знак дає
 — Яка сьогодні буде година.

 Гей, п́ожа! Стерно рипить у руці
 Пожій. Завертає шаланда ліво.
 Висипають сіть молоді ловці.
 Орцій. Набирає вітру клівер.

 Не раз, і не два висипали сіть,
 Насипали живим шаланду сріблом
 По борт, по вінця риба лежить
 Для братів, для робочих добута риба.

 І от розібрався малий вітерець,
 Покинуто весла, мов птиці
 Самі випливають шаланди на герць
 За моря синяву границю.

 І знов висипають, і моряний лан
 Родить живосрібляні гори,
 Де в борознах сплився зелений лиман
 Із синьою хвилею моря.

 Та борозни глибше заорює вітер,
 Жене в буржуазні краї трамонтана,
 Хитає шаланди, напружує сіті,
 Збиває з зеленої грані лимана.

 Спускай топселі. Керуй у вітер.
 Варуйся хлопці. На рифи бери.
 Ще зима у воді. Ще зима на світі,
 Ще навіть не провесна. Ще не апріль.

 Налетів бурхайло і пінна бруя
 Шумує під прову, біжить у борінній
 Путі, як плуг у чорних полях,
 Зарипіли стерна в холодній піні.

 У море. Вперед. Нема вороття.
 Летять мартини за неба двері.
 Від неба й до неба бурхайла стяг,
 Чим далі і далі блигомий берег.

 Блигомий берег потоп у бурі,
 Над борт, вище борту бурують хвилі,
 Чорніють неба кренні краї,
 І стали сторч і море укрили.

 Ламає реї лихий борвій,
 Шаланди шалаються як старці —
 — Спускай шпринтовий. Шматай. Рви.
 — Клівер. Клівер держи у руці.

 — Рятуйся браття. Рибу скидай!
 — Гуде забрати здобич море.
 Вода воює—по самий край
 Бушприту здіймаються водяні гори.

 — Орцій. Крізь бурю реве старий.
 — Чи пан, чи пропав—усе одно.
 — Орцій! Додому. Орцій бери.
 — Хто займе рибу, пущу на дно!

 Орцій! По пояс у морі стоять
 Ловці, налігши на клівер.
 Через борт морозна пішла бруя.
 Орцій. Поворот. І знову ліво.

 Блигомий берег блиснув на мить
 І знову потоп у пінявій хвилі
 — Орцій. На берег прову держіть.
 — Гребіть скільки є, скільки є в вас сили!

 В піску, в мілині сичить шкафут
 У воду. Попхай. Тягни руками!
 Розриває м’язи кодоли жмут,
 Коліна крає різучий камінь...

 Живі. Удома. Але старший
 Не дає. Збирає негайні збори.
 Похилились голови з кляклих ший,
 Стоїть старий і мовчить суворо.

 — На кого працюєте? На куркуля?
 — Герої, що в море улов скидали?
 — Виходь наперед. Просто руля.
 — Пиши у список. Чого ж ви стали?

 — Чи ви забули хто ви є?
 — Чи ви забули хто є за вами?
 Мовчить. І вечір з моря встає,
 Кладе багрець на причальний камінь.

 Під парусами сплять на дні,
 Заснув старий під плюскіт зибу,
 Стискає книгу уві сні,
 І ніччю бореться за рибу.