Перейти до вмісту

Поезії/Ростуть ліса

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
Майк Йогансен
Ясен
Ростуть ліса
• Інші версії цієї роботи див. З лісів ліса Харків: «Рух», 1933

РОСТУТЬ ЛІСА

 

Пливуть верхів'я
 в синім плесі неба,
Накупчуючись, хмари зачіпляються за крони
І, розійнявшися, пливуть,
 пливуть плотами
У теплий південь
вогкі ешелони.

Нерухомо ростуть дерева.

Як чорні цифри, незчисленними рядами,
По вінця повні,
 водозбірні цебри.
Прийдуть вітри
 — гуляють до лісів,
Сокочуть птиці,
 веврики несуть
В сутемні дупла
 кедрові горіхи в стіс,
Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів,
Лісовики — ми ріжем ліс.

З числа стає нам громадянин кедр.
Підводимо під нього кругову.

Коротка пісня
 лісових катедр —
Професор тихо валиться в траву.
Як чорні цифри,
 ще стоять колеґи.
По вінця повні
 водозбірні цебра,
Внизу
 дзвеніння, дзизкіт, співи, скрегіт,
І одкривається екран ясного неба.

Це вечір тихий,
 це в Донбасі ллють чавун.
Вечірнє сонце
 як вогненне горно
Горить
 і шлаком заливає шлунок
З захмарних форм,
 струмить у яму чорну.

Чавун просвічує крізь хмари.
 Не вогонь.
Товаришів вогонь
 — всесвітове багаття.
Його в прозорі пальців,
 трудових долонь
Щовечора
 з усього світу
 бачать наші браття.

Пливуть плоти
 блакитним доном неба,
 синьою волгою
 і голубим дніпром.
Лісів глицевих
 вирубані ребра
Пливуть на південь,
 сплетені
 плотом.

Шабаш!
 Як пахне тепле дерево.
Горять під казаном
 тріски,
Товариш в руки
 дерево бере
І розглядає
 як воно росло,
Як буде плисти
 і гойдатися плотом,
Смолу, що засльозилася як скло,
Вкидає знов
 у жар під казаном.

І над усе ліса,
 над домнами ліса,
Ліса над цехами,
 над нафтою ліса,
Увесь Союз — в лісах.

Ми ріжем ліс,
 але ростуть ліса.
З лісів,
 як сонце з сніз соснових,
 із хмари пилу, свіже як пасат,
Встає лице великої будови.

1930