|
РОСТУТЬ ЛІСА
Пливуть верхів'я
в синім плесі неба,
Накупчуючись, хмари зачіпляються за крони
І, розійнявшися, пливуть,
пливуть плотами
У теплий південь
вогкі ешелони.
Нерухомо ростуть дерева.
Як чорні цифри, незчисленними рядами,
По вінця повні,
водозбірні цебри.
Прийдуть вітри
— гуляють до лісів,
Сокочуть птиці,
веврики несуть
В сутемні дупла
кедрові горіхи в стіс,
Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів,
Лісовики — ми ріжем ліс.
З числа стає нам громадянин кедр.
Підводимо під нього кругову.
Коротка пісня
лісових катедр —
Професор тихо валиться в траву.
Як чорні цифри,
ще стоять колеґи.
По вінця повні
водозбірні цебра,
Внизу
дзвеніння, дзизкіт, співи, скрегіт,
І одкривається екран ясного неба.
Це вечір тихий,
це в Донбасі ллють чавун.
Вечірнє сонце
як вогненне горно
Горить
і шлаком заливає шлунок
З захмарних форм,
струмить у яму чорну.
Чавун просвічує крізь хмари.
Не вогонь.
Товаришів вогонь
— всесвітове багаття.
Його в прозорі пальців,
трудових долонь
Щовечора
з усього світу
бачать наші браття.
Пливуть плоти
блакитним доном неба,
синьою волгою
і голубим дніпром.
Лісів глицевих
вирубані ребра
Пливуть на південь,
сплетені
плотом.
Шабаш!
Як пахне тепле дерево.
Горять під казаном
тріски,
Товариш в руки
дерево бере
І розглядає
як воно росло,
Як буде плисти
і гойдатися плотом,
Смолу, що засльозилася як скло,
Вкидає знов
у жар під казаном.
І над усе ліса,
над домнами ліса,
Ліса над цехами,
над нафтою ліса,
Увесь Союз — в лісах.
Ми ріжем ліс,
але ростуть ліса.
З лісів,
як сонце з сніз соснових,
із хмари пилу, свіже як пасат,
Встає лице великої будови.
|
