Поезії/Ростуть ліса

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Ростуть ліса
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Ростуть ліса

 Пливуть верхів’я
 в синім плесі неба,
 Накупчуючись, хмари зачіпляються за крони
 І, розійнявшися, пливуть,
 пливуть плотами
 У теплий південь
 вогкі ешелони.

 Нерухомо ростуть дерева.

 Як чорні цифри, незчисленними рядами,
 По вінця повні,
 водозбірні цебри.
 Прийдуть вітри
 —гуляють до лісів,
 Сокочуть птиці,
 веврики несуть
 В сутемні дупла
 кедрові горіхи в стіс,
 Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів,
 Лісовики—ми ріжем ліс.

 З числа стає нам громадянин кедр.
 Підводимо під нього кругову.

 Коротка пісня
 лісових катедр—
 Професор тихо валиться в траву.
 Як чорні цифри,
 ще стоять колеґи.
 По вінця повні
 водозбірні цебра,
 Внизу
 дзвеніння, дзизкіт, співи, скрегіт,
 І одкривається екран ясного неба.

 Це вечір тихий,
 це в Донбасі ллють чавун.
 Вечірнє сонце
 Горить
 як вогненне горно
 і шлаком заливає шлунок
 З захмарних форм,
 струмить у яму чорну.

 Чавун просвічує крізь хмари.
 Не вогонь.
 Товаришів вогонь
 —всесвітове багаття.
 Його в прозорі пальців,
 трудових долонь
 Щовечора
 з усього світу
 бачать наші браття.

 Пливуть плоти
 блакитним доном неба,
 синьою волгою
 і голубим Дніпром.
 Лісів глицевих
 вирубані ребра
 Пливуть на південь,
 сплетені
 плотом.

 Шабаш!
 Як пахне тепле дерево.
 Горять під казаном
 тріски,
 Товариш в руки
 дерево бере
 І розглядає
 як воно росло,
 Як буде плисти
 і гойдатися плотом,
 Смолу, що засльозилася як скло,
 Вкидає знов
 у жар під казаном.

 І над усе ліса,
 над домнами ліса,
 Ліса над цехами,
 над нафтою ліса,
 Увесь Союз—в лісах.

 Ми ріжем ліс,
 але ростуть ліса.
 З лісів,
 як сонце з сніз соснових,
 із хмари пилу, свіже як пасат,
 Встає лице великої будови.

1930