Поезії/Червоноармієць з батьком

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поезії
Майк Йогансен
Червоноармієць з батьком
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Червоноармієць з батьком
 балакав у сні,
Про колгоспи споривсь,
 про посів у весні,
Про майбутнє, про світлі прийдешні дні.
— Ви помиляєтесь, батьку,
 сказав червоний солдат.
Укупі сіяти, сіяти в лад
 Селянських комун, незаможних бриґад
У поле вийшов потужний ряд.

І батько кивав головою:
Я жив дуже довго,
 я бачив, як
Мінилась земля,
 зацвітав мак,
Як жито й пшениця буйніше росли
На вільній, на спільній, на нашій землі.

— Мій батьку, мій друже,
 так нащо ж ви
Явились до мене тепер, неживий,
Мій батьку, мій друже,
 так де ж ви були,
Коли ще жили
 на оцій землі?

Я хочу вас бачити,
 батьку мій,
У новім, у щасливім,
 у нашім селі,
Але ви умерли,
 спід ваших вій
Дві мертві, холодні сльози потекли.
Що ж ви стоїте коло мене у сні!..
— Ви мертвий, ви мертвий
 — ви не батько мені!

— Схаменися, сину,
 аж ось рука,
Мозоляста моя, мужицька рука,
І я б до згоди з тобою дожив.
Коли б мене вночі куркуль не убив.

І все далі вперед простягалась рука,
Син за руку схопив,
 — дерев’яна, суха
Не стулялась, не гнулась батьківська рука

Червоноарміець
 прокинувсь пітний,
На лаві прокинувсь
 коло стіни.
— Задеревеніла, негнучка
Приклад рушниці стискала рука.

1930