Поезії/405 полк

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

405 полк

Один батальйон 405 полку одбив повторні атаки тисячі шабель
кінноти. В батальйоні було всіх 250 багнетів

 Генерал підступав як вовк.
 Тисячу шабель вів.
 Розбив чотирьохсотий полк,
 Чотириста другий розбив.

 Спід снігу гола стерня
 В голім стирчить степу.
 Шість годин—і немає дня,
 Сходить місяць в морозний круг,

 Вибивали застави з сіл
 І в розстрільню лягали в стерні.
 На бої вистачало сил,
 Але бились і йшли мов у сні.

 Шість годин — і умерла ніч.
 З-за горбів підкрався день.
 Сну не зняв із закляклих пліч
 Батальйон, що в похід іде.

 І коли прийшли на поля,
 Де братні полки полягли,—
 Не впізнали—та сама стерня,
 Таке ж сонце, той самий сніг.

 Тільки щось зачорніло в снігах,
 Немов виріс у полі лох,
 Немов галич укрила шлях
 Все чорніше й чорніше росло.

 Кавалерія! Клич: „Лягай!“
 Залягло двісті сорок голів.
 Тисяча шабель—гай.
 Чорний гай у снігах летів.

 Долітають. Одна тільки мить:
 Зарубають, затопчуть, заб’ють. .
 Попід тупотом сніг курить.
 В очах, в вухах встає каламуть.

 Долетіли. Ні—єсть рука,
 Є приціл—аж в очах сльоза.
 Сальва! Тупіт. Сальва! Крах.
 Тупіт. Сальва! Спинились. Назад.

 В атаку погнали. Гей!
 Розступається чорний гай.
 Повні груди вітру. З грудей
 Миціляй. Доганяй. Добивай.

 Наша розвідка—тридцять лез,—
 Жене півтисячі їх,
 Ще хвилина—і гай щез
 За горбів снігові краї.

 Тільки з снігу гола стерня
 Підпирав за трупом труп,
 Шість годим—і немає дня,
 Сходить місяць морозний круг.

1931