Поезії (Іван Кулик)/Але ні, не замовкають
| ◀ Ой і лиха ж таки доля | Поезії Мої коломийки. Цикл перший. Під ярмом Але ні, не замовкають… |
Ой заросло поле зіллям ▶ |
|
II
Але ні, не замовкають
Коломийки-дітки,
На пожарищу блукають,
Ніби ті сирітки.
Мов волошки ніжно-сині
В полі незоранім,
Розсипались в Галичині,
Тяжко зруйнованій;
Буковину розквітчали
І ту Чорногору.
Задзвеніли, залунали
Вдень і в нічну пору.