Поезії (Іван Кулик)/Ой і лиха ж таки доля
| ◀ Пісня | Поезії Мої коломийки. Цикл перший. Під ярмом Ой і лиха ж таки доля… |
Але ні, не замовкають ▶ |
|
I
Ой і лиха ж таки доля спіткала Галичину!
Ой леле, лишенько-лихо!
Підкралося зрадливо, тихо —
І враз опанувало.
Не солодко було й в старовину,
Але так ще не бувало ніколи:
Люди, прибиті, голі,
Безскаржно зносять тягар ярма
Й тортури диби.
Забули о волі,
І хліба —
Хліба нема.
— Ой чи не доволі співати?
Чи не час вже і вас,
Коломийки, забуть, занехати?