Поезії (Іван Кулик)/Зелене серце
| ◀ Як Збруч-річку проходили… | Поезії Із книги «Зелене серце» (1923) Зелене серце |
Робітниця Шура ▶ |
|
Чи то в мене були застарілі болі
I старече зневір'я — це в мене!
Лишіть! Бо я в комсомолі
І серце моє — зелене.
Чи то мене безсоння мучило,
Опускалися руки від втоми!
— А послухайте, як гучно
Ми щовечір вертаємо додому!
Сполошують спокій тубільців
Вигуки наші буйні;
— Не сичіть. Бо ми, коммольці,
Вашої шани не потребуємо!
А як спиться мені безбуряно,
Без турбот про роки загаяні,
Коли скаже коммолка Шура,
Що «трохи, здається», кохає!
Кордон. Колективне обложення,
Всі тісніш у кощавих лапах…
Та як сміливо коло ми ломимо
В безогляднім юнацькім запалі!
Сумувати — хіба ж це можна!
Хай оті — безпорадні й хворі,
А послухайте, як омолоджено
Мій голос звучить у «моторі»!
Зелене серце. Роз'ярене.
З наливними весняними пуп'янками.
— Майбутнє червоними ватрами
Для нас. І для мене. Бо з вами я.
Кам'янець на Поділлі,
1921