ІЗ КНИГИ
«3МУЖНІЛА МОЛОДІСТЬ»
(1935)
Лист п'ятий
До люстра глянувши,
скажи своїй подобі…
Коли вже сорок зим
Твоє обложать чоло…
В. Шекспір, Сонети II і III
Учора син сказав: — Ти вже старенький, тато,
У люстрі видко — ти ж постарів-постарів. —
…А тільки ж тридцять шість разів ротатор
Циліндром обернув за знаком костурів…
Ще тільки тридцять шість — а незабаром сорок,
І сам розв'яжеться сивин і зморщок спір,
І напускатиме все непрозоріш морок
«В запалих вже очах», — мовляв Шекспір.
«Коли вже сорок зим твоє обложать чоло…»
Ні, я таки іще готовий до облог,
Хоч роз'їда мені обличчя їддю щолок
І сиве в бороді вигониться стебло.
Ні, я ще молодий, хоч і літами літній,
Хоча неспокоем стучиться думка в скронь, —
Чи ті слова пливуть з моєї словолитні,
Чи той ще плавить і карбує їх вогонь?
Хоча все глибше я занурююсь у ніші
Прогнозних спогадів і перетворних строф:
Але хіба Москва не стала ще юніша,
Коли заглибилась натхненно у метро?
Але хіба Москва на мить єдину летом
Загаялась увись, коли пірнула вглиб?
Ні, я не перестав цвісти її поетом
І не заплутався між календарних глиб.
Ні, я ще молодий — і далі молодію,
Як молодіє все в країні молодій,
Що час перемогла, помноживши на дію.
Бо молодість віків для неї є водій;
Що молодість віків і молодість ідеї
Для неї є водій в суспільство молоде,
Що літнім досвідом поглиблена іде — i
В боях оновлених і зцілених веде.
І я, змужнілий між пасатів і норд-остів,
В припливі юні, що за всі моря вдаря,
Омолодивши свій, в боях набутий, досвід,
Спокійно відірву листок календаря.
Москва — Харків,
січень — березень 1933
|
