Пісня про моряка
і пілота
Моряк не зречеться хвиль,
не кине повітря пілот,
Хоча б причаїлась у хвилях тих смерть
і смерть чатувала в повітрі.
А де ж стільки знайдеш скарбів —
стільки брильянтів і злот —
Щоб купити одне, хоч маленьке, життя, —
у якій діадемі чи митрі?
Пілот, що шугає увись,
водолаз, що пірнає үглиб
І навіть часом свідком стає,
як гинуть в безоднях друзі,
І знов поринає й летить,
коли це не тільки за хліб, —
То де ж сміливості цій джерело
І де джерело цій напрузі?
Глянь навколо з палуби
Із фюзеляжа глянь:
Де в зору й слуху стало би
Охвату і снаги, —
Пшеницями колгоспними
Зриває кожну грань,
Піснями стоголосими
Змиває береги!
Пілот, що простяг крило
назустріч негоді лихій,
Моряк, що вростає руками в штурвал
на вкрай роздратованім морі, —
Вони не припинять атак
на заздрісні сили стихій,
Аж доки, підвладні могутній руці,
здадуться стихії в покорі.
Моряк, що вростає в штурвал,
пілот, що крило простяг, —
Брехня, що шукають вони небезпек
і смерті шукають уперто:
Вони атакують смерть
і борються за життя —
Своє й мільйонів своїх співбійців, —
А за це не задорого й вмерти.
Пісні лунають з берега,
З повітря і з води:
Щодня нові до шерега
Всесвітніх перемог.
У квітах квітнуть фабрики,
Ростуть міста-сади,
3 субтропіків до Арктики
Не схиблює кермо.
Моряк не зречеться хвиль,
не кине повітря пілот,
Бо їх не безумство хоробрих веде, —
о ні — то мудрість хоробрих!
І міцнішає СРСР,
трудящих всесвітній оплот,
І промінням всесвітнім своїх перемог
освітлює кожний обрій.
І радісно-певна рука
пілота і моряка,
Бо знають однаково певно вони
у вирі стихій і на старті,
Що з нами міцніє в боях, що нами
керує ЦК
найнезламнішої,
найвідважнішої,
наймудрішої в світі партії!
Грудень 1933
|
