Поезії (Іван Кулик)/Не можу більше вже слухать

by Іван Кулик

◀ Чи то ясний спів лунає

Поезії Іван Кулик Мої коломийки. Цикл перший. Під ярмом Не можу більше вже слухать

Через Збруч ▶

• Інші версії цієї роботи див. Чи то ясний спів лунає

Київ: Радянський письменник, 1967

 

VIII
 Як я стану коломийки
 Співати-співати, —
 Ти ся будеш, молоденька,
 Слізами вмивати.

Народна
коломийка

Не можу більше вже слухать!
 Вуха
 Заткнути,
 Не чути
 Тих співів з ярма,
Втекти і не бачить, не знати!
 — Дарма!
Не втечеш звідси, брате,
Не забули-бо двері замкнути,
І міцні на вікнах грати…

Қоломийки ж не вмовкають
І безперестанку
У тюрмі моїй лунають
Ввечері і зранку.

Напувають серце болем
Вдень і в нічну пору, —
Ген лунають над Поділлям,
Аж по Чорногору…
Львів,
Замарстөнівська тюрма,
1919

——————