Поезії (Свідзінський, 1940)/Вибігає на море човен
| ◀ Негода | Поезії «Вибігає на море човен…» |
А смутно ж тут ходити ▶ |
|
Вибігає на море човен —
Такі вигинисті груди.
На човні капелюх як сито,
Попід тим капелюхом люди.
Небагато — один китаєць.
В руках вудочка тростинова.
Віють пальми, шугають баклани,
На горах снігу обнова.
А чомусь він сумний, китаєць.
Загадався, забув про вудку.
Виринає дельфін із моря:
„Китайче, не треба смутку“.
— Ну, як же не треба смутку!
Мій кораблик такий пасматий,
Сам я юний, тоненькі вуса,
Ще й червоні на мені шати.
А поглянь же ти — я невільний,
І з такою вродою пишною
Примальований до фаянсу
Чиєюсь рукою зловтішною!
1931