Перейти до вмісту

Поезії (Свідзінський, 1940)/Вибігає на море човен

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
В. Свідзінський
«Вибігає на море човен…»
Львів: Радянський письменник, 1940

Вибігає на море човен —
Такі вигинисті груди.
На човні капелюх як сито,
Попід тим капелюхом люди.

Небагато — один китаєць.
В руках вудочка тростинова.
Віють пальми, шугають баклани,
На горах снігу обнова.

А чомусь він сумний, китаєць.
Загадався, забув про вудку.
Виринає дельфін із моря:
„Китайче, не треба смутку“.

— Ну, як же не треба смутку!
Мій кораблик такий пасматий,
Сам я юний, тоненькі вуса,
Ще й червоні на мені шати.


А поглянь же ти — я невільний,
І з такою вродою пишною
Примальований до фаянсу
Чиєюсь рукою зловтішною!

 1931