Поезії (Свідзінський, 1940)/Ми уже зближалися додому
| ◀ Мати | Поезії «Ми уже зближалися додому…» |
Сонців палац ▶ |
|
Ми уже зближалися додому,
Коли ти почав іти тихіще
І сказав: „Тут близько кладовище.
Хочеш, зайдем?“ Якось підсвідомо
Дав я згоду. Ми пройшли у браму.
Там дерева древніми верхами
Сонно привітали нас. І смуток
Розтікався од посохлих руток.
Ми звернули й сіли недалеко.
Ти курив, мовчав і трудно дихав.
І було навколо дивно тихо,
Тільки коник гостро десь чечекав.
Ти промовив: „Адже правда, гарно?
Я, з вокзалу ідучи додому,
Часто спочиваю тут. А парно
Нині зранку… Чи не буде грому?“
Непомітно зникла тінь од листя.
Наповзали хмар важкі одриви.
Я підвівся. Близько того місця
Ти лежиш тепер під тінню іви.