Поезії (Свідзінський, 1940)/Пух золотої верби
| ◀ Угляр | Поезії «Пух золотої верби…» |
Туча з райдугою і громом ▶ |
|
Пух золотої верби, як сніг, розлетівся по світі.
Приснуло буйним дощем — і стало тепла прибувати.
З берега висох намул, острови затяглися травою,
Слід повільної скойки на доннім піску позначився.
Входить босий рибалка у річку і невід метає.
З галасом хлопчики бистрі товчуться весь день коло греблі,
Голі на конях в'їжджають у воду, і пирхають коні,
Морди підносячи вгору і ловлячи в ніздрі повітря.
Віє млосна юга, — зза обрію громом страхає…
Пух золотої верби, як сніг, розлетівся по світі…
1928