Поезії (Свідзінський, 1940)/Туча з райдугою і громом
| ◀ Пух золотої верби | Поезії «Туча з райдугою і громом…» |
Я пам'ятаю по дощі ▶ |
|
Туча з райдугою і громом
З колотом, з чорноперим димом,
Повагом, проповзала мимо,
Як равлик зі своїм домом.
Ми зостались на темному острові.
Голос ту́ркавки був відрада нам.
Там тополі нагуслим ладаном
Обтяжали пониклу просторінь.
Ми шукали до сонця броду.
З нами йшов рожевий горошок.
Ти свій круглясто плетений кошик
На пояску зануряла в воду.
Там лежали страпаті тканки,
Куширі проринали хмуро,
Там туманились рибки мурі —
Вікодавні глибин полонянки.
Туча з райдугою і димом,
З мовчазними руїнами грому,
І там волоклася мимо,
Як равлик з поколотим домом.
1932