Перейти до вмісту

Поезії (Свідзінський, 1940)/Холод іде

Матеріал з Вікіджерел
Поезії
В. Свідзінський
«Холод іде…»
Львів: Радянський письменник, 1940

Арону Копштейну


Холод іде, залізо несе —
Літа гарячий шум замикати.
Шум замикає, темряву довжить,
Синє небо під трепетом держить,
Сонячні паруси обтинає.
Обтинчики падають тут і там,
Упавши, шепчуть: годі світити!
Вийду я в поле, стану, послухаю,
Що мені скаже замерзле озерце.
Озерце каже: „Десь сливи цвітуть,
І море плеще в зелений острів,
І біля дому молода жінка
Мотає міток жемчужних ниток.
А я, озерце, на те не заздрю.
Я тут, у полі, мов гусь біленька,
Що сіла-впала перепочити,
Очерет надо мною шумить, шумить,
Перестане… і знов шумить!“

 1936