Поезії (Свідзінський, 1940)/Як тихо тут: земля і сонце
| ◀ Рано прокинусь | Поезії «Як тихо тут: земля і сонце!» |
Наклав на лук очеретину ▶ |
|
Як тихо тут: земля і сонце!
Уже ліщина попустила
Свої світильники довгасті,
І крихко розцвітає ряст.
Як мирно тут: тобі на руку
Упала ска́кавка плеската.
В воді озерець джерелянки
Кують задуму лісову.
Прислухайся: десь за горою,
За верховинами дерев,
Облоки ронять краплі світла
В уважні розплески весни.
Побудьмо тут. Тут всі дороги,
Що землю, втомлену любов'ю,
Вели до нас, її найменших.
Побудьмо тут на самоті.
1929