Поезії (Свідзінський, 1940)/Рано прокинусь
| ◀ Я пам'ятаю по дощі | Поезії «Рано прокинусь…» |
Як тихо тут: земля і сонце ▶ |
|
Рано прокинусь, на світлий полудень вікно одчиняю.
Тінь від домів укриває ще вулицю сонну. За нею
Сонце на насипі жовтім уже будяки освітило.
Тихо в кімнаті. Самітно читаю, пишу коло столу.
Час непомітно іде. От і доня моя пробудилась,
Лепетом милим сповняє кімнату, у двір вибігає,
Знову вертає до мене і в легкім волоссі приносить
Пахощі раннього вітру і полиски раннього сонця.
Ні, то задумався я. Моя дівчинка в дальньому місті.
Тихо в кімнаті моїй — і ніхто не говорить до мене.
1930