покритка
| покритка |
|
|
Покри́тка, ки, ж. Дѣвушка, лишившаяся невинности, родившая ребенка. См. Покривати 3. КС. 1889. XI. Од тебе сина мала, покриткою стала… покриткою… який сором! Шевч. 86. То покритка попід тинню з байстрям шкандибає. Шевч.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924