полин
полин
|
|
Поли́н, ну, м. Раст. Artemisia Absinthium L. Вх. Пч. I. 9. Шух. I. 21. Вона її напувала гірким полином. Нп. Ум. Полино́чок. Ой в нелюба гірка губа, ще й гірша полиночку. Чуб. V. 998.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924