полоз
полоз
|
|
По́лоз, за, м. 1) Полозъ въ саняхъ. Kolb. I. 67. Сумск. у. Як буде полоз вохкий, то буде й кінь мокрий. Ном. 2) Большая змѣя изъ семейства удавовъ, повидимому Eryx turcicus. КС. 1882. VIII. 377; КС. 1890. IV. 99. Ум. Полозо́к. Рудч. Ск. II. 7.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924