полонина
| полонина |
|
|
Полони́на, ни, ж. Горная равнина, пастбище на вершинахъ горъ. Шух. I. 184. Ой висока полонина з вітром говорила. Шух. I. 200. Ум. Полони́нка. Шух. I. 198. Полони́ночка. ЕЗ. V. 229.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924