поправа
| поправа |
|
|
Попра́ва, ви, ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, як не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Гречулевич, Проповѣди (1857), 78. Ум. По́правка.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924