попудити
| попудити |
|
|
Попу́дити, джу, диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
| попудити |
|
|
Попу́дити, джу, диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.