Перейти до вмісту

попудити

Матеріал з Вікіджерел
попудити

Попу́дити, джу, диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924