попутати
попутати
|
|
Попу́тати, таю, єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. I. 269.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
|
|
Попу́тати, таю, єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. I. 269.