потакач
| потакач |
|
|
Потака́ч, ча́, м. Поддакивающій. Потакач тим і живе, що язиком грає.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
| потакач |
|
|
Потака́ч, ча́, м. Поддакивающій. Потакач тим і живе, що язиком грає.