похіпний

похіпний

Похі́пливий, похіпни́й, а, е. 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 136. 2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. НВолын. у. Не похіпне якесь. НВолын. у. 3) = Похватний. Чарка — найпохіпніще діло. НВолын. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924