Початки громадянства/Загальне/Вступні замітки

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел

Вступні замітки. Саме тепер, більш ніж коли небудь, не тільки в нашім письменстві, але і в великих світових літературах відчуваєть ся потреба в книгах, які можливо безсторонно і обєктивно, а при тім в формі як коротшій і приступнійшій знайомили б широкі круги громадянства з основними питаннями розвою людського громадського життя — тим що в науці зветь ся „ґенетичною соціольоґією“.

В тій великій крізі, котру переживаемо ми, переживає весь світ, — коли паде старе і в тяжких муках і зусиллях родить ся нове — котрого образу і вигляду людство ще не може відгадати, — більш ніж коли небудь, кажу, культурна людина відчуває потребу вияснити собі ті дороги, котрими людство прийшло до нинішніх форм громадського пожитя, і ті що лежать перед ним. В ту пору коли одні пророчать повну руїну, цілковите заниканнє не тільки теперішніх форм політики й економики, але й культури, соціяльного ладу, всього дотеперішнього укладу житя, — а другі, навпаки, розпучливо чіпляють ся за сі форми житя та силкують ся, так-би сказати — замовити їх, зачарувати й охоронити від злих духів руїни, проголошуючи сі форми чимсь святим, недотикальним, незмінним, що мусить істнувати як вічна приналежність і прикмета людського житя, — в такий момент, дійсно, особливо цінно і користно для кождої свідомої людини завдати собі труду познайомити ся з історією розвою тих форм, тих перво-основ соціяльного, політичного і культурного укладу, на яких він спираєть ся.

Се була причина, котра понудила й мене з ріжних давно задуманих курсів перед усім узятись до сього курсу про початки суспільного житя. Не тільки для своїх читачів, але перед усім і для самого себе, хотів я проробити роботу, котра стояла передо мною протягом довгих літ, ще від тих часів, коли я укладав свій перший унів. курс і потім писав I т. своєї Історії України, і передо мною стояло се питаннє, яке трактуєть ся в останнім розділі сеї книги: які сліди й пережитки примітивних соціяльних форм заховали ся в українськім житю, в історичних відомостях про нього з давнійших часів, в літературних і етноґрафичних памятках. Тоді се було чисто наукове, „академічне“ питаннє, яке можна собі було свобідно відкладати до кращої нагоди. Але тепер воно виплило вплетене в загальнійше, пекуче, невідкладне питаннє: що в нашім, не тільки спеціяльно українськім, а взагалі сучаснім людськім житю є найбільш основного, твердого, нескороминущого, на що треба найбільш наполягати, а що треба вважати змінним, засудженим на відмертє в нинішній крізі. Я віддав своє дозвіллє на студіюваннє новійшого матеріялу і наукової літератури сих питань, і не претендуючи, розумієть ся, на розвязаннє сих проблем ґенетичної соціольоґії, які ще довго займатимуть дослідників, хочу поділити ся своїми поміченнями в сій сфері, які зібрались у мене з студій дотичної літератури і матеріялу — котрі мині довелось тепер відсвіжити, підбираючи соціольоґичну та етнольоґичну літературу для бібліотеки Укр. Соціольоґичного Інституту. Що висвітлено дотеперішніми дослідами над початками і розвоєм суспільности, що зістаєть ся спірним і неясним, та в якім напрямі належить шукати розвязання питань тим, які б поінтересувались самі зайнятись тими питаннями? Думаю, що таке висвітленнє може бути тим користнійше, що ні в нашій науковій літературі — ні і в науковій літературі взагалі, нема властиво таких підручників, які б могли заспокоїти інтерес до сих питань. А те що ціркулює у нас в ролі таких підручників — не відповідає сьому завданню.

Властиво, для цілого ряду поколінь була для сього одна книжка — мабуть усім читачам так добре звісна, що її не треба й називати. В таких невеликих літературах як наша вона довго була таки й одиноким підручником, з котрого зачерпувались відомости про початки й розвій громадського житя людей та головнійших його форм і установ.

Я говорю, розумієть ся, про славну книжку Фрідріха Енґельса „Початок родини, власности й держави“ (Der Ursprung der Familie, des Privateigentums und des Staates), котрої перше виданнє вийшло 1884 р. Славне імя автора, що сею публикацією — як сам він зазначив, сповняв заповіт свого приятеля Маркса, використовуючи його замітки на сю тему. Талановитий, живий виклад, який свої антикварні теми тримав в безпосереднім звязку з сучасним житєм і переплітав гострими, дотепними вихватками против сучасної буржуазної морали, лицемірства в шлюбних і родинних відносинах, і всяких їх хиб. Соціялістична точка погляду, з якої освітлювались сі питання, і сама обґрунтовувалась висвітленнєм початків людського житя — так що книжка ся вважалась обовязковою для кождого скільки небудь освіченого соціяліста, — все се дало їй незвичайний розголос і популярність. Вона мала до двох десятків німецьких видань, переведена була на всі культурні мови — в тим числі й на українську, двадцять літ тому, і ще раз була передрукована останніми роками,[1] — і без сумніву буде ще довго заховувати свою популярність.

Вона повинна, і буде читатись, як оден з клясичних творів соціялістичної літератури. Але не повинна служити головним чи виключним джерелом для знайомости широких кругів громадянства з сими незвичайно важними для кожної свідомої людини питаннями. І коли в українськім письменстві досі не було иньшого підручника на сю тему, то про се тільки можна пожалувати. Бо при всіх тих визначних прикметах, які досі надають книжці Енґельса таке поважне місце навіть в німецькій популярній літературі, — незвичайно богатій всякими писаннями на сю тему, ся книжка навіть в момент своєї появи не вповні надавалась на свою ролю підручника по сим питанням, а тепер, по стількох літах, і поготів.

Перед усім, з великої, поставленої собі теми, вона спиняєть ся тільки на деяких питаннях: властиво тільки подруже і рід досить докладно в ній обговорені, і то в досить тісних межах (напр. про словянське житє в сій книжці нема нічого). Далі, як автор сам зазначив на титулі своєї книги, він в основу її положив „досліди Люіса Морґана“, головно його капітальну працю про „старинну суспільність“ (Ancient Society). Властиво спопуляризував її, доповнивши відомостями про Кельтів і Ґерманців, і поставив в тіснійший звязок з Марксовою і своєю системою „матеріялістичного розуміння історії“. Власне сим „матеріялістичним розуміннєм історії“, котре Морґан виявив в розсліді розвою людської громади, він і викликав в Марксі та Енґельсі бажання використати результати його розсліду і ввести їх в перспективу суспільної еволюції, подану в їх працях, — зробити з неї першу, вступну частину історії людського громадянства з матеріялістичного, економичного становища. Се завданнє Енґельс і виконав своєю книжкою по смерти свого великого товариша.

Тим часом Морґанова система, хоч як талановито сконструована, в тій части, де вона давала образ загальної еволюції громадянства, була не більше як гіпотезою, цінною і користною в розвою науки — те що називаєть ся „робочою гіпотезою“, яка помагає розібрати ся в зібранім науковім матеріялі й намічає дорогу дальшому дослідови — і передаєтъ ся згодом в науковий архив, коли в дальшій стадії наукової роботи зібраний і систематизований матеріял переростає сю гіпотезу і дає можність поставити нову теорію, більш відповідну до призбираного матеріялу. І в тім була хиба книги Енґельса, що вона популяризовала гіпотези Морґана як певні, нехибні виводи науки, і власне в сій сфері, де тоді, та і досі, все ще тільки рух, допитування, вишукування дороги до певних і трівких виводів. Вона піддавала свому читачеви хибну гадку, що в поданій йому книзі він має вже остаточне, певне розвязаннє сих питань, має на них тверді відповіди, які йому тільки треба добре запамятати, і більше до сих питань уже не вертатись. Коли зважити, яке величезне значіннє в загальнім світогляді людини мають понятя про такі основні явища громадського пожиття, як подруже, родина, рід, власність, кляс, власть, держава, то пригасити в широких кругах інтерес до них, до праці над виясненнєм сих питань, давши якісь ніби то тверді й непохитні формули, замість побудки до дальшої неустанної мисли в сім напрямі, — се дуже некористно з погляду культурного і суспільного розвою сих широких верств.

А формули розвою громадянства, взяті Енґельсом у Морґана, були, на правду, зовсім ані тверді ані певні.

Поодинокі помічення, зроблені в сій сфері Морґаном, були незвичайно цінні, влучні, подекуди ґеніяльні; але те, що він подавав як певну і непохитну, єдину для всіх галузей людства схему суспільного розвитку, було почасти одностороннє, почасти натягнене, і зовсім не витримувало критики. Се ясно було вже чверть віка тому, коли я мусів близше застановитись над сими питаннями, систематизуючи матеріяли про початки українського і взагалі — словянського житя і переходячи ріжні пояснення, які давали сьому матеріялови з становища Морґана і його школи ріжні наші й чужі дослідники. Я дав вислів сьому скептичному вражінню тоді ж, у I томі Історії України (ст. 212 і прим.), і потім, коли я наново вернув ся до сеї справи кілька літ пізнійше, перероблюючи сей том для нового видання, нова соціольоґична і етнольоґична література, яка швидко прибувала в тім часі, ще більше скріпила мене в переконанню, що схема, дана Морґаном і широко розвинена в ряді праць по соціольоґії й етнольоґії, не відповідає фактичному матеріялови і в кождім разі не може бути прийнята як обовязкова для всіх рас і народів (див. Історію України-Руси I т. 2 видання с. 300 і дд.). Величезний же етнольоґичний і соціольоґичний матеріял, нагромаджений і перестудіований з того часу, протягом останніх двадцяти літ, звів ще до більш скромного значіння не тільки ті спостереження, котрими оперували Морґан та його наступники, а й усю ту тісну сферу соціяльного житя — сексуально-родинних відносин, де вони товклись і вишукували творчі сили людського соціяльного розвою. Круг спостережень поширив ся, розсунули ся рамці, в котрих обертались гадки дослідників, а останні великі зміни в людському житю, великий соціольоґичний досвід, пережитий всім громадянством, навчив ширше задивляти ся, глибше заглядати в глибини людського житя. Думаю, ми стоїмо на порозі нового, сміливого і богатого наслідками руху в сфері соціяльних наук, і з окрема — соціольоґіі теоретичної і ґенетичної. Усвідомлюючи собі, в світлі пережитого, здобутки дотеперішніх спостережень і дослідів, будемо готовитись прийняти нові слова, принесені великими змінами в людському житю.

  1. ↑ „Фрідріх Енґельс, Початок родини, приватної власности і держави, на підставі дослідів Л. Г. Морґана“, виданнє Українсько-руської Видавничої Спілки у Львові, 1899 (Лїт-Наукова Біблїот. ч. 275). Передрук, під таким самим заголовком, вийшов накладом „української федерації американської соціялістичної партії“, Ню-Йорк, 1919.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Початки_громадянства/Загальне/Вступні_замітки&oldid=122695