праведний
| праведний |
|
|
Пра́ведний, а, е. 1) Праведный, безгрѣшный. Праведная душе, прийми мою мову. Шевч. 36. Праведне сонце. Рудч. Ск. I. 94. 2) = Правдивий 2. Не мають праведного таланту. К. (О. 1862. III. 52, 53).
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924