прач
| прач |
|
|
Прач, ча́, м. = Праник. Козел. у., НВолын. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. Ум. Пра́чик.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924