признака

признака

Призна́ка, ки, ж. Знакъ, признакъ, примѣта. Мнж. 32. Будем ми тернове віття, верхи стинати і будем тобі, найменшому брату, пішій пішаниці, на признаку покидати, щоб знав з тяжкої неволі… куди утікати. АД. I. 108. І признаки навіть нема теперки, що був став. Каменец. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924