припочивати
| припочивати |
|
|
Припочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припочи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. I. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. I. 221.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924