припіл
припіл
|
|
Припі́л, по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Чуб. V. 752. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали. АД. I. 249.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924