Природно-заповідний фонд Київської області/Вступ
| ◀ Зміст | Природно-заповідний фонд Київської області Вступ |
Джерела інформації про природно-заповідний фонд Київської області ▶ |
|
|
Перші природні території, де було обмежено, або повністю заборонено діяльність людини, з’явились багато сотень років тому. Причини цього були як релігійного характеру, так і суто утилітарного, наприклад збереження мисливських ресурсів. Князі та поміщики забороняли мисливство і рубки на привабливих територіях, які їм належали.
У наш час території набувають охоронного статусу переважно для збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, рідкісних рослинних угрупувань та екосистем. Незважаючи на те, що в ХХ сторіччі виникли й інші механізми охорони природи – червоні книги, плани дій по збереженню окремих видів, екологічна мережа та багато іншого, природно-заповідні території лишаються головним і найбільш ефективним інструментом збереження біоти.
В Україні існує близько 8500 територій та об’єктів, які складають природно-заповідний фонд (ПЗФ) країни. Вони відносяться до різних категорій: біосферні та природні заповідники, національні природні парки (НПП) та регіональні ландшафтні парки (РЛП), заказники, заповідні урочища, пам’ятки природи, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, дендропарки, ботанічні сади та зоопарки. Останні чотири категорії хоча й включають в себе штучно створені об’єкти, але в комплексі вони нерідко відіграють важливу роль у збереженні рідкісних видів тварин та рослин.
Незважаючи на довгу історію створення сучасної мережі ПЗФ, її розвиток ще далеко не завершено, функціювання заповідних територій зіштовхується з багатьма проблемами і потребує докорінного вдосконалення. По-перше, загальна площа природно-заповідного фонду України складає трохи менше від 7 % її території, в той час, як в розвинутих країнах її частка сягає 15—20%. По-друге, інформація щодо багатьох об’єктів ПЗФ дуже застаріла та неповна. Для деяких об’єктів навіть відсутні відомості про їх точне розташування. По-третє, більшість територій ПЗФ взагалі не відображено у державному земельному кадастрі, тобто з точки зору земельних відносин, вони не існують. Важливою проблемою також є те, що населення України, як правило, не має доступної інформації щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду, і не розуміє з якою метою вони створюються. Широко поширене хибне уявлення, що території ПЗФ цілком заборонені для відвідування та будь-якої діяльності, нерідко стають причиною опору місцевого населення заповіданню виявленних цінних природних територій. Особливо ці проблеми загострилися в умовах приватизації землі, і ймовірно стануть ще гострішими, коли земля стане ринковим товаром. Нажаль, держава не має відповідних механізмів для ефективного розвитку природно-заповідного фонду України в умовах ринкових відносин, і, більше того, не розвиває їх належним чином.
Всі ці проблеми та деякі інші характерні зокрема і для природнозаповідного фонду Київської області. Специфіка області полягає в тому, що з одного боку вона є столичною, що обумовлює господарську освоєність території та наявність значної кількості населених пунктів різного розміру, особливо в межах Київської агломерації, велику кількість транспортних засобів та розвинену транспортну інфраструктуру, високий рівень забруднення та дуже значні рекреаційні навантаження на природні комплекси. З іншого боку, Київська область знаходиться на межі двох природних зон – Полісся та Лісостепу, через неї протікає найбільша річка України – Дніпро, на якій в межах області розташовані Київське та Канівське водосховища. Уздовж долини Дніпра проходить один із головних міграційних шляхів птахів, з тих, що перетинають територію України. Перелічені природні фактори обумовлюють наявність в області великого різноманіття ландшафтів, екосистем, рослин та тварин, серед яких десятки видів, які потребують охорони, та занесені до Червоної книги України і низки міжнародних «червоних» списків.
Розвиток природно-заповідного фонду нашої країни є результатом взаємодії, а нерідко і протидії, перш за все чотирьох суспільних груп – центральної та місцевої влади, громадських організацій, наукових установ, а також місцевого населення. Як показує вся історія заповідної справи, рушійною силою охорони природи є здебільшого науковці та громадські організації. Зрозуміло, що реалізація природоохоронних ідей неможлива без використання владних механізмів та підтримки населення, але їх ініціатором і каталізатором, частіше за все є перші дві групи. Національний екологічний центр України (НЕЦУ), який було створено в 1991 році, є однією з тих громадських організацій, які беруть активну участь у розбудові природно-заповідного фонду України, в тому числі і на території Київщини. Декілька років тому НЕЦУ сформулював та поставив мету зібрати, проаналізувати, систематизувати та оприлюднити всю наявну інформацію щодо існуючих об’єктів та територій ПЗФ Київської області. Для реалізації задуманого НЕЦУ отримав підтримку Посольства Королівства Нідерландів в Україні, яке, в рамках програми MATRA, профінансувало проект «Громадський контроль та підтримка мережі природно-заповідного фонду в Київській області, як основного напрямку розвитку національної екологічної мережі України».
У ході його виконання було зроблено наступне:
1. Зібрано та узагальнено наявні описи існуючих та перспективних територій природно-заповідного фонду Київської області;
2. Зібрано та проаналізовано законодавчі документи органів влади різного рівня, щодо створення, скасування чи зміни меж заповідних об'єктів Київщини;
3. Проведено масштабні польові дослідження стану ПЗФ Київської області — учасники проекту обстежили понад 80 територій та об'єктів ПЗФ;
4. Підготовлено наукові обґрунтування на 16 нових територій ПЗФ;
5. Створено ГІС-мапу існуючих та перспективних територій природно-заповідного фонду області;
6. Створено веб-сайт природно-заповідного фонду Київської області http://pryroda.in.ua/kyiv-region, на якому розміщено всю зібрану інформацію;
7. В електронних та друкованих засобах масової інформації опубліковано 58 статей про 14 проблемних територій ПЗФ та ініційовано 6 сюжетів у телевізійних новинах;
8. Проведено обласний семінар з проблем природно-заповідного фонду області та його подальшого розвитку;
9. Підготовлено проект рішення Київської обласної ради, щодо подальшого розвитку ПЗФ області;
10. У рамках проекту також підготовлено дану книгу — «Природно-заповідний фонд Київської області».