прискати
прискати
|
|
При́скати, каю, єш, гл. 1) Брызгать. Грин. II. 37. 2) Фыркать. Росердила невірного, що аж прискає. Грин. III. 308.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
|
|
При́скати, каю, єш, гл. 1) Брызгать. Грин. II. 37. 2) Фыркать. Росердила невірного, що аж прискає. Грин. III. 308.