присмерк
| присмерк |
|
|
При́смерк, ку, м. Сумерки. У присмерку ледві-неледві по степу росяному шлях мрівся. МВ. (О. 1862. I. 77). — При́смерком. Въ сумеркахъ. Присмерком дочапали до хутора. МВ. (О. 1862. III. 52).
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924